Один рік війни проти України: Вони борються проти знищення слова – підтримайте українських журналісток і журналістів!

Andreas Lamm

26 February 2023

No Comments

Російський режим хоче не тільки захопити Україну, він хоче знищити її культуру. Тому у російських списках смертників стоять також імена журналістів. Попри все вони продовжують працювати. Ми повинні зробити все, щоб їх почули, наполегливіше, ніж будь-коли.

Есе Ребекки Гармс

Декілька днів тому було оприлюднено статтю мого друга Юрка Прохаська, який живе у Львові й працює там як психоаналітик і письменник. Його останній текст влучив мені в серце. Він ще раз яскраво описує те, що означає війна на знищення. Він пише про те, що Росія не тільки тероризує українське населення, а й у прямому сенсі цього слова винищує українську культуру на всіх захоплених українських землях.

Нищиться все, що українці винайшли, закарбували в камінні, написали, надрукували, намалювали, сфотографували, зібрали, зняли на кіноплівку чи переклали на ноти Українські книги вилучаються з бібліотек і шкіл і спалюються. Музеї зазнають руйнувань і плюндрування, редакції газет розбиваються, а на театри, школи й університети падають бомби. Однією з перших будівель, які потрапили під обстріли, була телевізійна вежа в Києві. Під час цієї атаки частково також було зруйновано меморіал Бабин Яр. Міста знищуються вщент, здається, що їх ніколи й не існувало.

 

Захищати країну та її культуру

Вже на початку війни я від свого знайомого журналіста дізналася, що в Москві готуються списки з тисячами імен українців. До цього списку включено відомих митців, політиків, активістів і журналістів. Ці люди переслідується від імені й за дорученням Путіна та його режиму, які наказали засадити їх до в’язниці чи вбити. І для більшості з них загроза їхньому особистому життю під час війни ще не зникла. Вони, як і їхній президент, вирішили не скористатися можливістю поїхати й залишилися, аби чинити опір і боротися за свою свободу. Багато митців і журналістів пішли добровольцями до армії, щоб захищати свою країну. Багато з них, передусім ті, хто походить зі Сходу й Півдня, відправили своїх дружин і дітей за кордон. І якщо вони не в армії, вони продовжують працювати. Захист України відбувається і на фронті, і в багатьох інших місцях.
Письменники й журналісти захищають країну й культуру своїм пером. Вони пишуть про фронт, про вигнання та повернення, про руйнування та відбудову, про маленьких і великих людей, про життя без електрики й тепла, про допомогу задля самодопомоги й про те, як під час війни люди впадають у відчай, але не дають один одному потонути, як вони в бункерах і підвалах співають пісні проти війни. Вони пишуть, навіть знаходячись на окупованих територіях. Мужність і сила, що рухають моїми багатьма знайомими журналістами, живляться від рішення не піддатися знову старій імперії, терору «великої Росії».

Багато хто з них документують для цього воєнні злочини. Часто саме журналісти першими потрапляють у звільнені населені пункти або на місця воєнних злочинів. Багато хто з них навчилися за цей час записувати свідчення як докази для суду. Вони працюють у разом з міжнародними юристами. Українські журналісти також цілеспрямовано працюють над тим, щоб російське керівництво та його поплічників було притягнуто до відповідальності перед спеціальним Міжнародним трибуналом за цю злочинну війну й незліченні злочини.

 

Підтримка організацій, які захищають свободу преси

Аби уможливити роботу українських колежанок і колег, багато організацій, які спеціалізуються на захисті свободи преси й журналістів, надають підтримку своїм колегам в Україні. Допомога за цей час стала масштабнішою, ніж в перші дні війни. Знову й знову постачаються різне робоче устаткування та засоби персонального захисту. З того часу, як Росія систематично намагається зруйнувати енергосистему країни, до допомоги включаються також генератори й акумулятори. Проводяться спільні навчання для українських і міжнародних журналістів. Для цього в багатьох містах України було створено спеціальні центри.

Ми, Європейський Центр свободи преси й медіа (ECPMF), досить рано усвідомили, що через розвал медіа-ринку наші колежанки й колеги потребуватимуть прямої фінансової допомоги. Завдяки фінансовому сприянню Федерального міністерства закордонних справ Німеччини в цьому році вдасться продовжити до літа щомісячні виплати стипендіальної програми. Ми й інші організації можемо запропонувати нашим колежанкам і колегам з України програму резиденцій, аби вони могли відволіктися від жахів своєї роботи й трішки відпочити. В майбутньому ми вбачаємо своє завдання в наданні необхідної допомоги в подоланні психічних страждань і травматичного досвіду війни.

Може, на тлі жорстокості війни вся ця допомога виглядає і не такою великою. Проте підтримка захисту свободи України буде означати і відродження жвавого медіа-ландшафту України й наша допомога професіональним й активним колежанкам і колегам у створенні майбутнього. Для цього ми надаватимемо їм якомога більше простору, рядків, ефірних хвилин повсюди: на заходах і конференціях, у наших організаціях і в наших медіа. Вже давно потрібно було би створити агентство, яке б виводило на ринок визначну роботу українських журналісток і журналістів.

 

Очі й вуха світу

У статті для taz Катерина Сергацкова, шеф-редакторка онлайн-видання «Заборона», декілька місяців тому написала, що українські журналістки й журналісти є очами й вухами цієї війни. Вона виступила проти скорочення ролі українських колег до фіксерів воєнних журналістів, які приїжджають з усього світу. Вона також пояснила, що нам потрібні ці українські «очі й вуха», що ми, знаходячись за кордоном, були би без них безпорадні.

За рік нападу Росії на Україну було вбито дуже багато цивільного населення. Серед них і 48 журналістів. Але попри загрози своєму життю наші колежанки й колеги продовжують працювати. Вони роблять це не попри, а через жахи Маріуполя, Бучі або Ізюма. Вони працюють цілодобово, не звертаючи уваги на жодні ліміти. Вони серйозно сприймають ціль війні, проголошену Росією, а саме в прямому сенсі знищити Україну. І вони постають своїм словом проти цього. Час вимагає зробити все, щоб ці слова були почуті поза межами України, не тільки регулярно надаючи їм місце в пресі для есе, але й сприймаючи їх серйозно в редакціях новин всього світу. Розповсюдження того, що бачать українські очі й чують українські вуха, поширення слів наших колежанок і колег – це акт, спрямований проти їхнього щезнення.

Rebecca Harms - Foto Dickfeitzen

Ребекка Гармс є членкинею правління ECPMF. У 2004-2019 рр. вона була депутаткою Європейського парламенту й за цей період керувала там протягом семи років партією Зелених. Після окупації Криму, якою Росія порушила всі міжнародні норми, вона вперше виступила проти нападу російської армії на Україну.

Read news by categories:

Related news

Support

“When all our reporting, all our drops, come together, they form an ocean” – Environmental and urban journalism in Turkey

Hazal Ocak is an investigative journalist from Turkey reporting on environmental and urban topics. By writing about environmental injustices, she attempts to amplify the “voice of many creatures such as trees and squirrels” on this planet.

READ MORE
Press release

Save the Date – UNCOVERED Conference 2024

Back for a fifth year, IJ4EU’s UNCOVERED Conference will join forces in September 2024 with the annual gathering of the Incubator for Media Education and Development (iMEdD) in Athens.

READ MORE
Support

“We cannot put down the pen” – Nedim Türfent on Kurdish journalism in Turkey

Journalist for 12 years, Nedim Türfent was imprisoned for nearly 7 years for his work.

READ MORE
Support

Nominations open for IJ4EU Impact Award 2024

The IJ4EU fund has opened nominations for its annual Impact Award celebrating the best of European cross-border investigative journalism.

READ MORE
Support

Two years of war: Support for journalists in Ukraine

Russia’s brutal invasion of Ukraine has shaken Europe and beyond. The war has led to a humanitarian catastrophe for people on the ground, and also included numerous deliberate attacks on journalists in an attempt to silence their vital reporting.

READ MORE
Support

IJ4EU rebooted: €2M in grants for cross-border journalism in Europe

The Investigative Journalism for Europe fund is back with a new and improved programme of support for watchdog reporting.

READ MORE